/Files/images/psiholog/dlya_pedagogv/зображення_viber_2024-03-28_15-41-23-525.jpg /Files/images/psiholog/dlya_pedagogv/зображення_viber_2024-03-28_15-41-23-980.jpg /Files/images/psiholog/dlya_pedagogv/зображення_viber_2024-03-28_15-41-24-146.jpg /Files/images/psiholog/dlya_pedagogv/зображення_viber_2024-03-28_15-41-24-322.jpg
/Files/images/psiholog/dlya_pedagogv/зображення_viber_2024-03-28_15-41-24-507.jpg
/Files/images/psiholog/dlya_pedagogv/зображення_viber_2024-03-28_15-41-24-738.jpg
/Files/images/psiholog/dlya_pedagogv/зображення_viber_2024-03-28_15-41-24-936.jpg


Як регулювати та керувати поведінкою у класі?

1. Говоріть дітям, як потрібно поводитися, замість того, щоб перераховувати те, чого вони робити не мають. Замість «не бігайте в кабінеті» ліпше сказати «пересувайтеся школою спокійно», а замість «ніяких жувальних гумок!» попросити залишити жуйки вдома.

2. Транслюйте ваші правила як сподівання. Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть задоволення його поведінкою. Не обов’язково навіть проговорювати: посмішка, схвальний порух головою — усе це про позитивну дисципліну.

3. Плануйте перехід від одного заняття до іншого й кажіть про свої плани учням. Так вони заздалегідь знатимуть, чого їм варто очікувати. Пропонуйте дітям обмежені й реалістичні варіанти вибору, які й вас влаштовують, і не суперечать інтересам учнів. До прикладу, дайте змогу школярам вибирати спосіб ведення конспекту уроку (традиційний чи візуальний, у зошиті чи в нотатках на смартфоні), тему проєкту або форму презентації результатів роботи. Можливість робити вибір самостійно сприяє розвитку вільних людей, здатних аналізувати, формувати власні висновки та бути відповідальними за свої вчинки.

В умовах кризи важливо зміщувати акценти із суто предметного навчання на соціально-емоційне. Таке навчання є інструментом розвитку м’яких навичок. Наприклад, вміння розпізнавати емоції та керувати ними, ставити цілі й досягати їх, оцінювати думки інших, встановлювати й підтримувати позитивні стосунки, відповідально ухвалювати рішення.

А ще соціально-емоційне навчання — важливий компонент психосоціальної підтримки. Систему вправ і технік соціально-емоційного навчання легко інтегрувати в усі шкільні предмети.

Крім того, справлятися зі складними ситуаціями допомагає зміщення акценту з навчання на наставництво. Наставник— це турботливий дорослий друг. І для дитини молодшого шкільного віку чи підлітка мати таких друзів-наставників — дуже важливо.

Саме вчителі-наставники відкривають для школярів новий досвід, допомагають дитині ухвалити рішення щодо правильного життєвого вибору, підтримують успіхи в навчанні. Як наслідок, вони підвищують дитячу самооцінку.


Як підтримувати дружні стосунки у класі?

Завдання педагогів — зробити так, щоб освітній процес став допомогою, підтримкою, а не черговим стресом і хвилюваннями як для учнів, так і для них самих.

Негативні оцінки, жорсткий облік відвідування, об’ємні домашні завдання, критика — якщо вони центральні у шкільному житті учнів, то погіршують їхній емоційний стан, знижують їхню мотивацію навчатися. Колективам, де з уважністю ставляться до традицій плекання стосунків, притаманні порозуміння та взаємна підтримка, зануреність учнів у навчальний процес і зменшення конфліктів. Безумовно, стосунки потребують часу та простору, аби їх розвивати та підживлювати, а традиції на цьому шляху допомагають тримати зв’язок із цінностями колективу та його історією.

Приклади практик плекання міцних стосунків у класі:

• початок і завершення тижня в особливий спосіб;

• святкування днів народження в колі «Тепло класу» (з обіймами);

• помічання обдарованостей (сильних сторін, здібностей, талантів) учнів і обмін ними («Крісло автора», авторські виставки тощо);

• ритуал прояву уважності до радісних і важких часів у житті учнів;

• «Записка вдячності» як плекання почуття вдячності;

• спільний позаурочний час.

Окремо зауважимо важливість розвитку в дітях почуття вдячності, адже вдячні люди більш оптимістичні, відчувають більше енергії, частіше допомагають і вибачають іншим, більше співчувають, рідше переживають самотність, схильні до глибшої духовності, аніж ті, хто не відчуває вдячності. Тому варто культивувати у класах «настрій вдячності»: мати звичку пригадувати моменти, за які можна бути вдячними, вести щоденники, висловлювати вдячність, розуміти, чий внесок уможливив певне досягнення тощо.


Як створити відчуття безпеки в дітей під час повітряної тривоги?

• Учителю важливо зберігати витримку та самовладання. Якщо дитина бачить, що доросла людина поряд спокійна, це допомагає і їй заспокоїтися та правильно зорієнтуватися в ситуації.

• Скажіть дітям, що зараз вони в безпеці, тому що ви поряд: «Я з вами, я буду поруч». Скажіть, що у вас є план на різні випадки, що разом ви точно впораєтеся. Цінність позитивної налаштованості велика.

• Коли лунає сигнал тривоги, поясніть, що в цей момент нас захищають воїни, а наше завдання — знайти безпечне місце, і ми будемо своє завдання виконувати!

• Дозволяйте дітям виявляти ті емоції, які виникають, бо «немає хороших чи поганих емоцій, емоції говорять про щось важливе для тебе у цей час». Не соромте їх за те, що вони вільно проявляють свої емоції.

• Говоріть дітям «слова сили»: що вони молодці, що добре справляються, що їхня підтримка для вас важлива і ви її відчуваєте.

• Якщо у групі дітей є ті, хто дуже емоційно проявляє власне хвилювання, говорить про свої страхи, переведіть увагу цієї дитини на конкретне завдання, наприклад, призначте її відповідальною за щось: взяти пляшку зводою або ліхтарик. Скажіть: «Мені потрібна твоя допомога. Ти з цим впораєшся!» Це переключить увагу, зменшить хвилювання, адже тепер дитина має план дій.• Коли ви розмовляєте з кимось із дітей, за можливості робіть це на рівні очей. Поверніться до дитини обличчям, присядьте біля неї, щоб зустрітися поглядами. Так ваша комунікація буде вдвічі ефективнішою.

  • Звертайтеся до дітей на ім’я — це привертає увагу.

• Підлітки можуть уникати ваших поглядів і дотиків, сидіти в інстаграмі чи тіктоці. Це їхній спосіб впоратися з напругою та стресом. Подумайте, яке доручення ви можете дати, щоб вони могли прожити емоції, переключитися.

• Якщо котрась дитина у ступорі, ніяк не реагує, розтирайте їй руки, мочки вух, дайте солодкий чай, цукерку, обійміть і похитайте, щоб включити в рух. Зверніться до неї на ім’я, скажіть: «Я з тобою, я поруч». Задайте декілька запитань, відповідь на які буде «так»: «Ти мене чуєш?», «Ти мене бачиш?», «Ти хочеш випити води?», «Ти відчуваєш мою руку?» тощо. Потисніть руку дитини і попросіть, щоб вона потисла руку у відповідь. Запропонуйте дитині подихати разом: вдих — видих. Скажіть: «Дихай разом зі мною. Ти молодець!» Починайте з видиху — він має бути вдвічі коротшим, ніж вдих. Зробіть разом із дитиною вправу «Свічка-квіточка»: коли видихаєте, уявіть свічку, яку потрібно загасити подихом; коли вдихаєте, уявіть квіточку, аромат якої приємно вдихати. Повторюйте вправу декілька хвилин.

• Якщо дитина тремтить, напружена, попросіть напружити м’язи сильно-сильно, а потім повністю розслабити їх. Зробіть разом вправу «Штангіст»: ноги на ширині плечей, нахил вперед, взяти міцно руками уявну штангу, підняти над головою, потримати, напруживши м’язи та затримавши дихання. Потім «впустити» штангу на підлогу, видихнути повітря та потрусити руками, як це роблять штангісти. Вимовити довге «хууух», видихаючи повітря. Зробіть вправу «Рука»: візьміть дитину за кисть руки, пальцем обведіть кожен пальчик— з великого і до мізинця, немовби змальовуєте контур руки. Попросіть дитину зробити так само з вашою рукою, повторіть на іншій руці.

• З дітьми початкових класів можна пограти в ігри у сховищі. Для проведення таких ігор можна долучати старшокласників.

• Не обманюйте дітей, не говоріть їм «не хвилюйтеся, все добре» — так не чесно, і діти це розуміють.

• Коли загроза минула, скажіть дітям, що ця тривога закінчилася, у цей момент ми в безпеці. Скажіть: «Усе скінчилося. Тривога вже позаду. Тепер ми в безпеці», «Це було складно, але ви впоралися!».

Чому це важливо? Тому що таким чином ми, дорослі:

• надаємо дітям почуття безпеки, правдивого контакту з нами; • підтримуємо, даємо почуття захищеності — ви разом;

• повертаємо дітей у реальність;

• закріплюємо нові способи поведінки у складній ситуації, розширюємо можливості діяти самостійно; • приносимо в життя дітей позитивні емоції;

• фіксуємо у свідомості дітей, що неприємна ситуація закінчилася.

• З дітьми початкових класів можна пограти в ігри у сховищі. Для проведення таких ігор можна долучати старшокласників.

• надаємо дітям почуття безпеки, правдивого контакту з нами; • підтримуємо, даємо почуття захищеності — ви разом;

• повертаємо дітей у реальність;

• закріплюємо нові способи поведінки у складній ситуації, розширюємо можливості діяти самостійно; • приносимо в життя дітей позитивні емоції;

• фіксуємо у свідомості дітей, що неприємна ситуація закінчилася.

у сховищі. Для проведення таких ігор можна долучати старшокласників.

• повертаємо дітей у реальність;

• закріплюємо нові способи поведінки у складній ситуації, розширюємо можливості діяти самостійно; • приносимо в життя дітей позитивні емоції;

• фіксуємо у свідомості дітей, що неприємна ситуація закінчилася.


ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАОХОТИТИ ШКОЛЯРІВ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ТА ДО НАВЧАННЯ В ЦІЛОМУ?

1.Періодично нагадуйте назву теми, яку розглядаєте, її місце у розділі, а вже потім аналізуйте її на практичних прикладах.

Вправа «Я все знаю». На кожному уроці виділяйте декілька хвилин для формування позитивної мотивації. Сформуйте ситуацію, коли кожна дитина відчуватиме себе розумною – це додасть їй впевненості у власних силах, допоможе закріпити авторитет в учнівському колективі. Крім того, не у кожній сім’ї радіють хорошим результатам у школі, а це негативно впливає на самооцінку учня. Тому щиро вітайте його навіть з найменшою перемогою і підтримуйте у будь-яких спробах досягти успіху.

2.Комбінуйте форми роботи на уроці (робота у парах, групах, вправа «Асоціація», «Мікрофон») та використовуйте різні види уроків (роздум, рольова гра, дослідження, аукціон, звіт, пізнання істини тощо). Коли дитина активно працює та за власним бажанням долучається до освітнього процесу – це максимально ефективне опанування теми.

3.Якщо тему складно пояснити за допомогою лише одного підручника, дайте можливість учням скористатись сучасними способами опанування знань (робота з QR-кодами, інтерактивною дошкою). Акцентуйте, щоe житті так само можна знаходити варіанти розв’язання проблемних питань. Головне – розуміти способи досягнення мети.

Рухова активність– це важливо! Коли ви спостерігаєте зниження уваги на уроці, відкладайте все й ініціюйте руханку, динамічну гру, кінезіологічну хвилинку, тематичну естафету. Перед початком роботи не забувайте пояснювати дітям про зв’язок фізичних та розумових процесів у тілі людини.

4.Зміна декорацій в освітньому середовищі – це ще одна можливість стимулювати учнів до пізнання нового. Йдеться не лише про тематичні стенди та плакати, а й про таблиці, формули, графіки тощо – але написані частково. Вчитель свідомо показує учням цей матеріал, але залишає простір для фантазії – щоб дітям стало цікаво й, відповідно, виникали запитання: «А що далі?», «Певно, чогось на цьому дописі не вистачає?!».

Якщо педагог заохочуватиме допитливих учнів, інші ставатимуть уважнішими та більш спостережливими, а разом з тим зростатиме й бажання дізнаватись щось нове. Перед тим, як розповісти, чого ж не вистачало у матеріалі, необхідно запитати у всіх присутніх про їхні припущення, ідеї – це стимулюватиме дітей.

5.Особливе доручення як винагорода. Стимулюйте діяльність учнів певними дорученнями: дозволяйте роздати зошити, перевірити стан підручників, наявність домашнього завдання. Нагороду за виконану роботу ви визначаєте самостійно. Створюйте здорову конкуренцію шляхом подолання освітніх труднощів: спонукайте до дій, мотивуйте до здобуття кращого результату та розширюйте можливості як нагороду. Це допоможе дітям усвідомити зв'язок між виконаним завданням та отриманим результатом.

6.Кожному приємно, коли він виконує завдання, яке йому подобається. Проведіть анкетування та створіть шкалу пріоритетних завдань для ваших учнів. Проаналізуйте, які вправи та види діяльності подобаються виконувати найбільше, що діти роблять без ініціативи, а що – навпаки. Ви одразу зрозумієте, куди потрібно рухатися: якщо діти отримують максимум задоволення від парної та групової роботи, мотивуйте їх різноманітними формами співпраці до вивчення нових тем.

Якщо спільнота полюбляє працювати над проєктами, є можливість вийти за рамки програмного матеріалу. Лідирує робота з лепбуками? Чудово! Коли учні вміють швидко встановлювати комунікацію один з одним і в класі наявні всі необхідні приладдя, є можливість кожен вивчений матеріал узагальнювати через створення лепбуків.

7.Сформулюйте спільну мету, гасло. Наприклад: «Бачу ціль, не маю перепон!» Це нагадуватиме про необхідність формування цілей загальних (для всього учнівського колективу) та персональних (які ставить перед собою кожен учень). З певною періодичністю повертайтесь до них, проговорюйте та найголовніше – будуйте траєкторію швидкого досягнення як персональної мети, так і глобальної. Такий нескладний аналіз допоможе учням розуміти себе та свою успішність на кожному з етапів спільної діяльності.

Підкреслюйте, що важливий успіх кожного зокрема, адже він впливає на загальний результат колективу. Мета кожного має бути швидкодосяжною, а спільна – довготривалою.

8.Враховуйте природні здібності й нахили дитини та використовуйте їх під час освітнього процесу. Кожен з учнів – унікальний та несхожий на інших. Педагог під час щоденної роботи з учнями може одразу назвати декілька сильних сторін у кожної дитини. Використовуйте ці знання у своїй діяльності непомітно для інших: допомагайте розкривати, самостверджуватись та вдосконалювати природні навички.

Учень, який гарно декламує вірші, залюбки погодиться вивчити необхідний матеріал першим, а дитина, яка гарно малює, без проблем проілюструє казку. Є діти, які пишуть вірші, швидко розв’язують задачі на логіку, гарно співають, займаються творчістю або певними видами спорту. Підтримуючи сильні сторони у дітей, вчитель мотивує інших до розкриття у собі певних талантів.

9.Розвивайте лідерські якості. Не кожен має до цього хист, але у кожного є право спробувати себе у ролі капітана групи чи команди. Давайте змогу кожному відчути себе головним під час виконання певних дій – й гарний результат не забариться.

Систематична робота над формуванням мотивації у здобувачів освіти – це кропітка та наполеглива робота, але ви зможете досягти суттєвих успіхів за один навчальний рік.


/Files/images/psiholog/2023/1/зображення_viber_2023-04-26_16-52-57-784.jpg

Як побороти стрес на роботі

Дозуйте робоче навантаження

Уточніть, який мінімальний обсяг роботи необхідно виконати, і дозвольте собі не виконувати більше. Розподіліть завдання за пріоритетністю. Обов’язково робіть перерви в роботі. Відмовляйте тим, хто додатково навантажує вас не вашими обов’язками.

Делегуйте і розподіляйте обов’язки та завдання

Навчіться передавати частину функцій підлеглим, а не замикайте всі робочі процеси на собі. Концентруйтеся на власних робочих функціях і не беріть на себе чужі.

Відпочивайте, робіть перерви

Щоб подолати стрес на роботі, потрібно час від часу виходити за межі стресових умов. Для цього і передбачений відпочинок.

- вийдіть на свіже повітря

- зателефонуйте друзям чи родичам

- зробіть вправу для очей, помалюйте чи подрімайте 15 хвилин, якщо маєте можливість

Рухайтесь

Прогулянка, офісна зарядка, кількахвилинний танок – чудові способи зняти напругу і відновити ресурси. Не засиджуйтеся на місці, за можливості завжди рухайтесь.

Оптимізуйте раціон харчування

- обмежте споживання цукру і рафінованих вуглеводів

- обмежте споживання кофеїну, алкоголю, трансжирів

- збільште споживання омега-3 жирних кислот

- уникайте вживання нікотину

- пийте зелений чай чи воду


/Files/images/psiholog/2023/1/зображення_viber_2023-04-24_18-16-07-389.jpg

Емоційна регуляція дозволяє людині тримати свій емоційний стан у межах, комфортних для неї самої

Це усвідомлена зміна чи подолання актуального емоційного стану: хвилювання, відчаю або сильної радості. Проте методи, до яких люди вдаються, аби регулювати свій емоційний стан, різні. Серед них є так звані здорові стратегії та нездорові.

Здорові стратегії:

– медитація

– участь у терапії

– обговорення емоцій з близькими

– ведення щоденника емоцій

– фіксування випадків, коли потрібна перерва та тимчасове зниження соціальної активності

– гігієна сну

Нездорові стратегії:

– самоушкоджуюча поведінка

– зловживання алкоголем та психоактивними речовинами

– емоційне харчування

– надмірне використання соціальних мереж

– соціальна ізоляція

Будьте уважними до свого емоційного стану та слідкуйте за поведінкою і звичками як власними, так і близьких. Можливо, певні дії людини поруч вказують на поганий емоційний стан та необхідність допомоги.


/Files/images/psiholog/2023/поради при роботі з ооп.png/Files/images/psiholog/2023/діти з зпр.png/Files/images/psiholog/2023/труднощі в навчанні1.png/Files/images/psiholog/2023/зпр 2.png/Files/images/psiholog/2023/аутичні діти.png


Рекомендації педагогам щодо підвищення самооцінки учнів

/Files/images/psiholog/2023/samootsinka_dytyna.jpg

  1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з учнями, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.
  2. Поважайте індивідуалізм, бо його зневага веде до появи самотності дитини.
  3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у учня думок про самотність або втрати друга (друзів).
  4. Частіше нагадуйте про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.
  5. Навчайте учня поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого себе.
  6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого учня щодо розвитку своєї особистості.
  7. Створюйте умови щодо формування у учнів інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку учня.
  8. Допомагайте знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

/Files/images/psiholog/2021/изображение_viber_2022-01-09_17-55-05-902.jpg


Як налаштуватися на робочий графік після свят

  • Отже, першим кроком буде поетапне повернення у звичний режим. Не переймайтеся, якщо це вийде не відразу. На відновлення потрібно кілька днів.
  • У перший робочий день – обміняйтеся з колегами святковими історіями. Якщо ви працюєте віддалено також поцікавтеся у колег, як вони провели вихідні та поділіться своїми емоціями. Пам'ятайте про баланс у спілкуванні.
  • Приступіть до роботи, починаючи з невеликих завдань. Спочатку можна розібратися з накопиченими в кінці року рутинними справами. Перевірте чи не залишилися непоміченими в передсвятковій метушні важливі повідомлення.
  • Якщо у вас є звичка працювати допізна, краще відмовтеся від неї в перші дні після новорічної відпустки. Ви все одно не зробите всі завдання, а перевантаження може швидко перерости в хронічну втому.
  • Додайте в роботу трохи свята. Подумайте про те, що найбільше сподобалося вам у святкові дні і внесіть частинку свята в свою роботу.

/Files/images/psiholog/2021/изображение_viber_2022-01-09_17-50-49-763.jpg

Як зосередитися на роботі

  • Ймовірно, вам знайомий стан, коли ви не можете зосередитися на одному завданні, вас постійно щось відволікає. Як діяти в таких випадках?
  • Розпочинаючи роботу, складіть перелік завдань в порядку важливості їх виконання.
  • Приберіть все зайве зі столу. Будь-який зайвий предмет - це зайва думка.
  • Концентруйтеся тільки на одній справі. Кола ви починаєте працювати, попросіть колег або близьких не відволікати вас, поясніть, що звільнитеся через деякий час і тоді зможете приділити для них час.
  • Щоб не втрачати концентрацію та інтерес до роботи, потрібно робити короткі перерви через кожні 30 хвилин. Перевірка соцмереж - це не той відпочинок, який вам потрібен.


/Files/images/psiholog/2021/изображение_viber_2021-12-14_15-37-23-163.jpg

Як розвинути навичку асертивності?

  • Виробляти навичку активного слухання.
  • Навчитися правильно ставити запитання, зокрема відкриті (наприклад, замість «Ти хочеш чай чи каву?» спитати «Що ти хотів/хотіла би випити?»).
  • Тренувати навичку розв'язання проблем. Можна починати з малих, поступово переходячи до суттєвіших питань.
  • Тренувати мову тіла, міміку й жести, адже це те, що часом дає більше інформації, ніж слова.
  • Розвивати вербальні інструменти. Щоб вас правильно розуміли, потрібно оформлювати свої меседжі у правильні фрази.
  • Учитися просити про допомогу й відмовляти в ній, якщо це суперечить вашим інтересам.
  • Адекватно реагувати на критику. Агресивна реакція на критику слугує тригером для іншої людини.


/Files/images/psiholog/2021/25.09для вчителя.jpg



/Files/images/psiholog/2021/25.09 для вчит2.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 176

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.